Голос із касети й аватар на екрані: технології та ШІ в музиці

У музиці зараз працюють два дуже різні «штучні інтелекти». Один уміє розібрати вже зіграний запис на голос, барабани й бас. Інший складає пісню з нуля за текстовим запитом. Перший рятує архіви й репетиції. Другий за рік заповнив стрімінги мільйонами треків, які люди майже не слухають. Для організатора свята й для музиканта це не новина з Долини: від цього залежить, кого ви ставите в райдер і що пишете гостеві в афіші.

Розділити, а не вигадати

2 листопада 2023 року вийшла «Now and Then» — пісня, яку The Beatles і Universal назвали останнім записом гурту. Джон Леннон лишив її на домашній касеті наприкінці 1970-х: голос, фортепіано, телевізор у кімнаті. У 1995-му Пол Маккартні, Джордж Гаррісон і Рінго Старр спробували дописати демо й зупинилися — плівка була надто брудна, голос не відділявся від інструмента.

Поворот стався не в генераторі пісень, а в монтажі документалістики. Для серіалу The Beatles: Get Back (2021) команда Пітера Джексона зібрала систему MAL: машинне навчання, яке вміє вказати машині «ось голос, ось гітара — гітару прибери». Ту саму обробку прогнали по касеті. Продюсер Джайлз Мартін розповідав NPR: з запису забрали й фортепіано, і телевізор, лишився голос Леннона. Далі пісню дописали як звичайний запис — нові барабани Старра, бас і гітара Маккартні, партії Гаррісона з сесії 1990-х, струнні. Голос ніхто не клонував. Його витягли з плівки, яка вже існувала.

Маккартні в тому ж інтерв’ю BBC одразу провів межу: технологія цікава, але в мережі вже гуляють доріжки, де «Леннон співає чужу пісню», і це просто імітація. Для сцени й студії корисне саме перше вміння. Студійний родич MAL — модуль Music Rebalance в iZotope RX: нейромережа ділить мікс на вокал, бас, ударні й усе інше, коли проєкту з окремими доріжками вже немає. Звукорежисеру це дає мінус для сюрпризу на весіллі, чистіший вокал із телефонного запису репетиції, приглушені тарілки в старій плівці. Автор пісні від цього не змінюється.

Сцена стала цифровою раніше, ніж з’явився генератор

Пульт живого концерту вже давно не лише аналогова «стіна ручок». Цифровий стіл пам’ятає сцени, а по сцені бігає мережевий «змій»: звук із мікрофонів іде в стійку кабелем передачі даних, а не десятками мідних ліній. Це буденна технологія. Вона не пише музику. Вона дає звукорежисеру згадати сцену «перший танець» одним натисканням і не загубити соліста, коли в залі вмикають світло.